Сорт пшениці Маркіз розробили спеціально для подальшого вирощування в Канаді. Він виділявся якістю раннього дозрівання і значно розширював безпечну для вирощування пшениці площу. Оттава Name розповість більше про розвиток перших млинів і розробку унікального сорту Marquis Wheat.
Історія пшениці і перших млинів в Канаді
Ще в далекому 1605 році на території Канади з’явилася пшениця. Для помелу використовували водний млин, який встановили у «Порт-Роял» (Нова Шотландія). В 1717 році Луї Геберт з міста Квебек став першим місцевим плантатором, який займався збором пшениці.
Трохи згодом плантації, засіяні пшеницею, перемістилися на західну частину. Дослідники вважають, що в цьому є заслуга європейських поселенців. Історично склалося, що поселенці зі своїх рідних країн привозили до Канади пшеницю. Складність полягала в тому, що тим сортам не підходив холодний клімат Канади. Мова йде про такі види пшениці: «Золота крапля», «Клафа» чи «Червона полова». Неякісна пшениця впливала на смак хлібобулочних виробів.
Ситуація трішки змінилася в 1842 році, коли в Канаду завезли сорт пшениці Red Fife. Він ріс набагато краще, тому помітними були покращення в смаку хліба та хлібобулочних виробів. Новий сорт став поштовхом до більш активного вирощування пшениці, а згодом і до встановлення залізничних систем.
Зазирнемо глибше: звідки Red Fife?
Відомо, що фахівець із цитогенетики зернових доктор Джордж Федак в 1929 році виїхав з України до Канади, через шість років приїхала і його дружина. Там він познайомився з патріотичним українцем Стефаном Симко 1911 року народження. Уродженець Західної України з родиною переїхав до Канади після Другої світової війни, поселившись в Оттаві. Симко працював в Центральній експериментальній фермі сільського господарства до 1976 року, тобто до моменту виходу на пенсію. В своїх наукових роботах (наприклад, «З одного насіння», 1999 р.) Симко розповідав про історію походження сорту Red Fife.
Чоловік писав про дивну випадковість, коли «одна українська зернина» потрапила до Канади, до поля звичайного фермера — Девіда Файфа, який жив в Отонабі, Онтаріо. Фермер не знав, який сорт буде садити, адже попросив у друга трохи зерна. Навесні 1842 року він посіяв насіння, виріс сорт ярої пшениці (озимої), яку згодом відомий доктор Вільям Сондерс використав для схрещення та розробки власного сорту.
Підтвердженням даних слів є робота А. Х. Реджинальда Буллера «Нариси про пшеницю», видана в 1919 році. Селекціонер також дійшов до висновку, що сорт Red Fife ідентичний з пшеницею, вирощеною на Галіції, тобто на Галичині Західної України.
Доктор Вільям Сондерс
Він переїхав до Оттави, коли йому було вже за 50 років. Згодом було створено п’ять експериментальних ферм: центральну ферму в Оттаві та регіональні ферми. Найважливішою роботою Сондерса можна вважати Експериментальну ферму, адже він перетворив це місце на багате джерело насіння, знань, інновацій у сфері сільського господарства. Завдяки роботі Вільяма Сондерса та працівників Експериментальної ферми було виведено чимало стійких сортів фруктових дерев і не тільки. Допомагали експерименти з перехресним заплідненням, гібридизацією, адже саме таким чином було виведено більш пристосовані, покращені види зерна.
Нагадаємо, в 1886 році саме Сондерс і Джон Карлінг, який виконував в ті часи обов’язки міністра сільського господарства Канади, ініціювали створення Експериментальної ферми в Оттаві. Основною метою задуму було проведення досліджень, розробка інноваційних рішень для канадських фермерів.
Варто додати, що доктор Сондерс був одним з останніх вчених-самоучок, проте не аматором. Він заробляв на життя працею науковця, агронома, піонера досліджень і розробок у Канаді.
Винайдення сорту Вільямом Сондерсом
Тож це відома в історії особистість. Вільям Сондерс є батьком селекціонера Чарльза Сондерса, а в 1886 році чоловік обійняв посаду директора Служби експериментальних ферм. Згодом до нього приєдналися два сини. Вільям Сондерс чимало часу подорожував Канадою, адже це допомагало стежити за тим, як різні сорти пшениці адаптуються до кліматичних умов Канади.
В сорті пшениці Red Fife Сондерс бачив такі недоліки: пізнє дозрівання (відповідно, пізні осінні заморозки). Тоді доктор чітко розумів, що доведеться вивести новий сорт, який буде адаптований саме для Канади.
Він вирішив схрестити Hard Red Calcutta (сорт з Індії) і Red Fife, для цього відправив старшого сина до Агассізу. З нащадків схрещення було обрано кращий сорт, який згодом став «Marquis». Що прославило сорт? Це феноменальна в ті часи врожайність і найкраща якість випічки.
Найкращий сорт пшениці в Канаді
В 1911 році Канадська тихоокеанська залізниця оголосила конкурс за найкращий сорт пшениці в Канаді. Переможець мав отримати тисячу доларів золотом і це було хорошою мотивацією. Сорт пшениці Маркіз легко обійшов конкурентів і отримав перемогу.
Цікаво, що до 1918 року близько 80-90% загальних посівних площ Канади було відведено під пшеницю, а вартість урожаю оцінювали в 500 мільйонів доларів. Все це зробило Канаду найбільшою країною-експортером пшениці у світі. Дана розробка посилила військові зусилля Канади і союзників: Великої Британії, Греції, Бельгії, Франції.
Дослідники погоджувались в тому, що сорт Маркіз став однією з найбільших перемог Канади, яка не збіднювалась, а навпаки ставала все більш багатшою. Канадський пшеничний пояс простягається на південь до території південної Небраски.
Постійна спадщина сорту Маркіз
Щороку селекціонери розробляють нові сорти пшениці задля підвищення урожайності, збільшення стійкості до хвороб, наприклад. Сорт Маркіз став яскравим прикладом постійності, адже практично кожний вироблений в Канаді сорт походить від схрещування з ним. Селекціонери зберегли високі стандарти і якість, а на світовому ринку найдорожчим класом пшениці вважається червона яра пшениця з Канади.
Цікава історія в цифрах
- Буллер документував товарні ціни на пшеницю, тому цікаво порівняти отримані показники. В 1919 році фіксована ціна на пшеницю 1 класу сорту Маркіз становила 0,04 долара за фунт, а в 2020 році — 0,09 доларів за фунт. Тобто майже за 100 років ціна виросла лише на 0,05 доларів за фунт.
- В 1982 році засіяли 1 150 000 акрів землі. Відомо, що 98% було зібрано і пішло на млини, для виробництва хлібобулочних виробів, а 2% зеленої пшениці віддали на корм худобі. Для порівняння в 2019 році засіяли всього 425 000 акрів посівів пшениці, з них 74% віддали на корм худобі, а 26% — віддали на споживання.
Хліб з пшениці Маркіз
Буханець називається «Справжня любов». Хліб, виготовлений з даного сорту пшениці, повертає смак, текстуру, яка з часом забулася. Кожний шматочок такого хліба за традиційною рецептурою є частиною спадщини, яка пов’язує нас з минулим. Рецепти прості — лише вода, сіль і високоякісне борошно.
Жителі Оттави мають також можливість придбати органічне просіяне пшеничне борошно Marquis і приготувати самостійно хліб. В магазинах відзначають, що дана культура має більше білка та ідеально підходить для випікання смачних хлібобулочних виробів. Якщо ж ви бажаєте скуштувати уже готовий хліб, то він щодня доступний в пекарні Ванкувера, на острові Granville.
