Історія каналу Рідо

Канал Рідо є одним із найстаріших каналів не лише Канади, а й усього світу. Він був побудований у далекому 1832 році. Крім того, що канал був побудований одним з найперших у світі, ще він має величезні розміри. Його довжина становить 202 кілометри, і в 21 столітті він з’єднує два міста Оттаву та Кінгстон. Далі на ottawa-name.com.

Навіщо будували канал?

Після американської революції, США вважало, що території Канади повинні, все ж таки, перейти під її володіння. Канада весь час побоювалася війни з американцями і переживала за свої важливі торгові шляхи, що проходили річкою Оттава, річкою Св. Лаврентія та іншими, тому шукала альтернативних водних маршрутів.

Планування будівництва

Війна з американцями в 1812 була неминучою. Тому в Канаді почали замислюватися над тим, як убезпечити торгові шляхи, що проходили по безлічі річок. Для цього розробили план будівництва нового водного маршруту. Він повинен був починатися в Монреалі і прямувати до Великих озер, після них слідувати через річку Оттава до гирла річки Рідо, а звідти, через кілька озер до кінцевого пункту – річки Катаракі в Кінгстоні. Але цей маршрут був взагалі не пристосований для судноплавства, ним можна було ходити виключно на човні або каное. Тому на маршруті потрібно було побудувати кілька шлюзів. Але, оскільки Британія перебувала у повоєнному стані, коштів на такий масштабний проект вона не мала. Будівництво нового водного шляху 1812 року було відкладено.

Через деякий час ініціатором будівництва нового водного маршруту виступив герцог Веллінгтон. Своїм голосом у політиці Британії він добився того, що на територію Канади був відправлений королівський інженер для створення нового водного шляху від річки Рідо до річки Катаракі.

В 1826 на територію Канади приїхав королівський інженер Джон Бай, на честь якого раніше називалася Оттава. Разом з королівським інженером до річки Рідо прибуло і багато працівників на будівництво каналу. Вони оселилися на берегах річки, тим самим утворивши невелике містечко Байтаун.

Працівники збиралися побудувати від річки Рідо до річки Катаракі кілька гребель та шлюзи. Це дозволило б без проблем ходити судам із одного міста до іншого.

Спочатку проект з будівництва нового водного маршруту передбачав, що ним ходитимуть невеликі судна. Але Бай був досить грамотним і далекоглядним інженером, тому домігся зміни проекту, щоб канал у майбутньому зміг вміщувати великі нові пароплави.

Будівельні матеріали та робоча сила

Роботи з будівництва нового водного маршруту розпочалися у 1827 році. Усі матеріали для зведення каналу, гребель та шлюзів брали виключно місцеві, навіть металеві кріплення були виготовлені канадськими майстрами.

Робітники дуже часто змінювалися і здебільшого приїжджали з інших країн. Все тому, що у 1820-1830-х роках під час будівництва каналу, робітники на болотах часто підхоплювали малярію та помирали від неї.

Невизнаний успіх

Новий торговий водний шлях будували рівно п’ять років і відкрили у 1832 році. Канал був одним із найперших побудованих каналів у всьому світі. Для Канади це було величезним досягненням. Протяжність каналу становила 202 кілометри, з’єднувала два населені пункти і здебільшого проходила через пустир. На цій території Бай створив 47 шлюзів найскладнішої конструкції. Також на незабудованій місцевості була найбільша ймовірність, що американці знову нападуть. Тому королівський інженер біля каналу створив оборонні споруди: будинки, блокпости та інше.

Для такого масштабу будівельних робіт у 1820-1830-х роках британці витратили дуже невелику суму у розмірі 800 тисяч фунтів стерлінгів. Але замість визнання, Бай отримав догану та арешт за розтрату грошей. Його досягнення не було визнано.

Пік популярності каналу

Одразу після відкриття нового торгового шляху від Байтауна до Кінгстона, він став дуже популярним. Крім того, на річці Св. Лаврентія з’явилися пороги, тому судна почали пливти коротшим маршрутом через канал. Але пік популярності каналу пройшов, коли на річці Св. Лаврентія вирішили проблему з порогами, тоді судна повернулися на старий маршрут. Але, незважаючи на це, каналом продовжували користуватися різні судна аж до кінця Першої світової війни. Під час війни канал зіграв важливу роль транспортній розв’язці.

Після закінчення війни, каналом в Оттаві практично перестали ходити торгові судна. Пік популярності повністю пройшов. У повоєнний час канал не мав жодного значення для торгових та військових суден.

Нова роль каналу

Канал у минулих століттях був не просто важливою транспортною системою для Канади та унікальним інженерним рішенням, а й найкрасивішим природним об’єктом. Коли каналом перестали ходити різні судна, у нього з’явилася нова роль. Завдяки мальовничій місцевості, через яку проходив водний шлях, на ньому почали організовувати спортивну рибалку, полювання, катання на човнах і просто прогулянки. Така нова роль каналу дала потужний поштовх для розвитку туризму у Оттаві. У 20-му столітті вздовж каналу почали з’являтися різні готелі, приватні будинки та котеджі.

Крім цього, в 21 столітті канал Рідо почали вважати справжньою історичною цінністю та пам’яткою Канади, яка має вагоме значення для країни та її громадян. Канал є виключно туристичним об’єктом. Щороку до Оттави приїжджають подивитися на нього понад одну тисячу туристів. Влітку на каналі плавають на човнах, у зимовий період на каналі роблять величезну ковзанку, протяжність якої становить майже 8 кілометрів.

У 21 столітті у первозданному вигляді збереглося безліч елементів каналу, у тому числі і шлюзи, які були побудовані ще в 1832 році. Це ще раз підтверджує те, що Бай був видатним інженером, який так і не отримав свого визнання.

Get in Touch

.