В державному парку під назвою «Starved Rock» розташовані каньйони та мальовничі обриви, котрі обожнюють фотографи. Парк знаходиться серед кукурудзяних полів штату Іллінойс. Жителів столиці Канади відділяє від штату всього 84 милі, тобто дорога займе приблизно 1,5 години, але це того точно варте.
Історія цього місця досить цікава, містяни розповідають часто відвідувачам легенди. Тож Оттава Name розпочне з цього, поступово проводячи віртуальний екскурс по місцевості, багатої на каньйони та обриви.
Передісторія — легенда про індіанців
Це історія про несправедливість та відплату, тобто про те, яким чином і як державний парк отримав свою назву. Ще в далекому 1760-му році вождь племені Оттава, котрого звали Понтіак, був жорстоко вбитий Іллінівеком. За легендою, після вбивства вождя громада повстала задля помсти. Союзники Оттави оточили зграю Іллінівека, котрі хотіли сховатися на вершині 125-футової скелі. Їх оточили, впевнено тримали позиції, поки ватажок ворожої громади не вмер від голоду. Звідти і походить назва «Голодна скеля».
Курорт Вальтера та державний парк
Пройшли століття, аж поки в 1890-х роках винахідливі підприємці захотіли використати дану місцевість. Чарівна природа вздовж річки Іллінойс не могла залишити нікого байдужим, саме тому було вирішено побудувати готель «Starved Rock». Місце було справжнім ласим шматком, адже передбачало не лише місце для ночівлі, але й перелік розваг для відвідувачів. Серед них був танцювальний зал, басейн біля підніжжя парку. Земля обійшлася власнику, Фердинанду Вальтеру в 15 тисяч доларів. Він швидко облаштував територію як курорт, побачивши потенціал і вміло почав цим користуватися.
Просто уявіть це місце в ті роки: комфортний готель, парк з каньйонами та обривами, різноманітними пішохідними стежками для прогулянок, подорожі по воді до сусіднього парку (до території державного парку Маттиссен). Отож, нескладно здогадатися, що місцевість, її околиці користувалися успіхом серед відвідувачів. Тим паче, що територія парку була доступна завдяки залізниці. Тобто з 1904 року відвідувачі добиралися до курорту Вальтера саме таким чином. Статистичні дані тих часів свідчать, що за 4 роки (1904-1908 роки) паромом скористалися понад 160 тисяч осіб, а після відкриття парку в 1912 році і відкритого доступу для всіх охочих, кількість відвідувачів складала 75 тисяч осіб.
Хоча були згодом відкриті і інші парки, саме дана територія є найбільш популярною серед містян та туристів.
«Голодна скеля»
Важко не погодитися з тим, що державний парк «Starved Rock» відносять до переліку найкрасивіших місць штату Іллінойс. Голодна скеля також займає не останнє місце в житті містян, це другий державний парк штату, котрий офіційно відкритий в 1911 році.
В парку присутні 18 каньйонів, котрі мають вертикальні стіни і покриті маховиком Святого Петра. Вони утворені завдяки природним зусиллям талої льодовикової води, саме вона посприяла різким пісковим обривам.
Пішохідних стежок в парку дійсно вистачає, понад 13 миль відділятимуть відвідувачів від водоспадів, а також чудового виду згори. Що побачить відвідувач? Це в першу чергу дика природа з зеленими насадженнями, білими, червоними дубами, білими кедрами, соснами, кленами.
Відпочинок в парку «Starved Rock»
Варіантів, як відпочити на території державного парку, безліч. Ось декілька з них:
- кемпінг;
- риболовля;
- довгі та насичені пішохідні прогулянки;
- полювання;
- катання на човнах;
- участь в спеціальних заходах, паркових програмах;
- захоплюючі екскурсії, направлені більше на любителів активного відпочинку. Саме під час них можна більше дізнатися про каньйони, пройтися по цікавим та неймовірно красивим місцям.
Варто додати, що центр відкритий цілий рік для відвідувачів. Окрім вищеперелічених варіантів, туристи можуть не хвилюватися за житло та заклади харчування.
Каньйон Баррон
Ще довше жителям Оттави доведеться їхати до заповідної зони в парку Алгонкін. Дорога займе близько 3 годин. Що отримає відвідувач натомість? Це низка вражаючих ущелин разом з гранітними стінами. Вони то підносяться над схилами, то спускаються до води. Деякі зі знахідок дослідників відносять до часів післяльодовикового періоду, це рідкісні зразки, знайдені в південній частині Онтаріо.
Скелясті береги та мілини річки Баррон, прибережні ліси мають захоплюючий вид. Варто додати, що каньйон є проявом розлому вздовж річки Баррон, а вторинний розлом пов’язаний з відомим грабеном Оттава Боннечере.
Маршрут каньйону є інтерпретаційною стежкою в 1,5 кілометри. Туристи проходять через сосновий ліс і аж до краю каньйону, глибина котрого досягає 100 метрів. Ні в кого не виникне сумнівів в тому, що це одна з найбільш вражаючих пам’яток парку Алгонкін.
Відомо, що каньйон утворився понад 10 тисяч років тому. Сучасні відвідувачі мають змогу на каное по річці Баррон побачити каньйон у всій своїй красі. Приваблює цікавим забарвленням скеля в каньйоні Баррон в парку Алгонкін, вона має помаранчеве забарвлення через лишайники ксанторії.
Каньйон Нижнього Баррона
Цей каньйон не такий вражаючий, як попередній, але він набагато довший та мальовничий. Він до того ж ще й маловідомий, розташований нижче за течією від території парку Алгонкін. Каньйон є частиною того ж геологічного розлому, але не такого глибокого. Складно уявити, але ще 8 тисяч років тому каньйон був переповнений льодовиками. Лиш поодинокі рослини на скелях є відголоском минулих епох.
Потрапити до Нижнього каньйону можна з провінційного парку Алгонкін, але є і інший варіант. Простіше за все обрати шлях через Чорну бухту на річці Петавава.
Чим приваблюють каньйони?
Навіть найбільш скептично налаштовані мандрівники будуть приємно вражені краєвидами каньйонів з величезними просторими ущелинами, хребтами, скельними утвореннями. На це можна дивитися годинами.
Один з кращих варіантів, як можна пізнати красу каньйону в повній мірі — самостійні пішохідні тури, або екскурсії з цікавими маршрутами. Варіанти є для всіх охочих. Тож те, що мандрівник отримає натомість коштує витраченого часу поїздки від Оттави.
